.RU

В третьому розділі - Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня


В третьому розділі

дається характеристика Турецької республіки в період однопартійного режиму (1925-1945 роки).

На підставі аналізу політичної ситуації в країні, прийнятих законодавчих актів, обгрунтовується положення про суттєвий вплив однопартійного режиму на формування і подальший розвиток державно-правових інститутів турецької держави.

9 вересня 1923 року за ініціативою Мустафи Кемаля на базі Товариства захисту прав Анатолії і Румелії було створено Народну партію (НП). Це рішення було викликано процесами, які відбувалися в першій половині 1923 року, тобто в час, коли країна готувалася до парламентських виборів. Мустафа Кемаль вирішив перенести центр політичної боротьби із ВНЗТ, де його контроль був обмежений, до політичної партії, де він повністю домінував при прийнятті рішень. Відомо, що перемогу на парламентських виборах, які відбулися влітку 1923 року, отримали кандидати, список яких попередньо було погоджено з Мустафою Кемалем. Таким чином, за винятком невеликої частини незалежних депутатів загальний склад меджлісу другого скликання складався з учасників національно-визвольної боротьби, які були прихильниками ідей Мустафи Кемаля. Після створення Народної партії, фракція депутатів НП мала переважну більшість в парламенті, що забезпечило прийняття меджлісом доленосного для Туреччини закону про проголошення республіки і обрання Мустафи Кемаля першим президентом Турецької республіки.

Проте, подальша концентрація всієї виконавчої влади в руках Мустафи Кемаля і його найближчого оточення, спричинило виникнення опозиції також і в меджлісі другого скликання. Особливу небезпеку для кемалістів мав відхід від Мустафи Кемаля найбільш впливових лідерів національного руху опору, більшість з яких були лібералами та модерністами, а не реакціонерами, що суттєво відрізняло їх від опозиції старого режиму. Члени опозиції наголошували на тому, що боролися проти режиму абсолютної монархії не для того, щоб власними руками встановлювати режим “абсолютної республіки” під одноосібним керівництвом Мустафи Кемаля.

В розділі детально викладено передумови виникнення опозиційної до кемалістів Прогресивно-республіканської партії (ПРП) партії, головною метою, якої було забезпечення демократичного розвитку Турецької республіки та гарантія прав і свобод її населення. На відміну від Народної партії, ПРП мала більш ліберальну спрямованість. Після створення ПРП, Народна партія стала називатися Народно-республіканська партія (НРП).

У розділі зазначається, що після розколу в лавах Народної партії в меджлісі чітко сформувалися два опозиційних табори, які представляли партійні інтереси НРП та ПРП.

Радикально налаштовані члени НРП вимагали від Мустафи Кемаля запровадження більш жорстких заходів боротьби з опозицією.

Загострення політичної боротьби в меджлісі в кінці 1924 та на початку 1925 року співпало з цілою низкою повстань курдів в Східній Анатолії. Найбільш вагомий слід в історії залишило повстання на чолі з шейхом Саїдом, оскільки внаслідок цього заколоту рішенням ВНЗТ 4 березня 1925 року було прийнято Закон № 578 “Про забезпечення порядку”, положення якого негативно вплинули на весь наступний розвиток демократії в Туреччині.

Політика насильства продовжувалася і після придушення повстання курдів на чолі з шейхом Саїдом. Головний удар кемалістів був направлений на ліквідацію Прогресивно-республіканської партії. На підставі звинувачень ПРП у зв’язках з лідерами курдського повстання 3 червня 1925 року діяльність опозиційної Прогресивної-республіканської партії було заборонено, 6 членів ПРП засуджено до смертної кари через повішання, інших 13 – до різних термінів ув’язнення. Решта 10 депутатів, які входили до парламентської фракції ПРП, були позбавлені права займатися політичною діяльністю.

Іншим фактором, який спричинив новий виток політичного напруження в державі, було запровадження реформи в сфері вбрання. За невиконання положень Закону № 671 “Про капелюхи” судами незалежності було винесено 70 смертних вироків особам, які виступали проти носіння капелюхів замість традиційних фесок. Зазначене, а також заборона 13 грудня 1925 року Законом № 677 дервішських монастирів викликало локальне повстання та прояви непокори навіть з боку місцевих органів влади на Сході Анатолії.

Нова хвиля репресій з боку органів влади почалася після розкриття замаху на життя Мустафи Кемаля в червні 1926 року. Анкарський суд незалежності розглядав заколот, який мав місце в Ізмірі, не лише як справу про замах на життя Мустафи Кемаля, але й вважав, що це також була спроба ліквідації республіки та відновлення султанського режиму. У зв’язку з цим учасники замаху автоматично підпадали під дію Законів № 12 “Про зраду Батьківщині” та № 578 “Про забезпечення порядку”. Згідно з рішенням суду незалежності 12 осіб були засуджені до смертної кари. Крім того, 45 найбільш впливових представників колишньої молодотурецької партії “Єднання і прогрес” та забороненої кемалістами Прогресивно-республіканської партії були засуджені до 10 років ув’язнення.

На початок 1927 року опозиція кемалістському режиму – військова, релігійна та політична - була знищена. Закон № 578 “Про забезпечення порядку” дав кемалістам змогу боротися не тільки з курдськими повстанцями на Сході Анатолії, але й з політичною опозицією по всій країні. В результаті, в період з 1925 по 1929 роки судами незалежності було засуджено до смертної кари понад 500 осіб.

Нові парламентські вибори в серпні-вересні 1927 року відбулися під повним контролем кемалістів. До виборів були допущені лише кандидати від Народно-республіканської партії. З цього часу Мустафа Кемаль стає одноосібним лідером держави з майже диктаторськими повноваженнями. Будь-яка політична активність поза межами правлячої Народно-республіканської партії стає неможливою.

Політика секуляризації була основним елементом кемалістських реформ, спрямованих на побудову нової турецької держави. Скасування султанату і халіфату в 1922 – 1924 роках, проголошення республіки в 1923 році та прийняття нової конституції в 1924 році вимагали запровадження нових широкомасштабних реформ, без яких подальший розвиток турецької держави ставав неможливим.

Вихід Туреччини з мусульманського правового режиму продовжився реформуванням її законодавчої бази, що відбувалося шляхом запозичення окремих положень правової системи Європейського континенту. За короткий період часу було підготовлено і прийнято парламентом Туреччини найважливіші законодавчі акти: Цивільний кодекс (17 лютого 1926 року), Кримінальний кодекс (13 березня 1926 року), Закон про борги (21 квітня 1926 року), Торговий закон (28 червня 1926 року), Морський торговий закон (1 липня 1926 року). За основу зазначених законів були взяті аналогічні закони та кодекси Швейцарії, Італії, Німеччини та Франції.

Особливе місце в програмі реформування правової системи Туреччини приділялося прирівненню прав жінок до прав чоловіків. З прийняттям Цивільного кодексу полігамія (багатоженство) була заборонена. Запроваджувалася процедура розлучення через суд. При цьому стосовно припинення шлюбу жінкам уперше надавалися рівні з чоловіками права. З 1 вересня 1926 року було введено обов’язкову реєстрацію шлюбів в органах міністерства юстиції. 5 грудня 1934 року рішенням меджлісу було затверджено Закон № 2599, положення якого передбачали внесення змін до ст.10, 11 Конституції 1924 року щодо надання прав жінкам, які досягли 22-річного віку, брати участь у парламентських виборах. Жінки, які досягли 30-річного віку, так само як і чоловіки мали право бути обраними депутатами ВНЗТ.

В главі зазначається, що головною метою реформ, які проводилися після проголошення республіки, була секуляризація турецького суспільства на зразок цивілізованих європейських країн. Виходячи з цього, 26 грудня 1926 року згідно з рішенням ВНЗТ було скасовано дію мусульманського та древньогрецького календарів і запроваджено сучасне літочислення. 3 листопада 1928 року парламент своїм рішенням затвердив Закон № 1353 “Про визнання і застосування турецьких літер”. Запровадження в Туреччині прізвищ стало наступним важливим кроком на шляху до європеїзації країни. Зазначене положення було затверджено Закон № 2525 від 2 липня 1934 року. Самому Мустафі Кемалю було запропоновано прийняти прізвище “Тюрката” (батько турків), яке пізніше у зв’язку із співзвучністю було змінено на “Ататюрк” і затверджене Законом № 2587.

Основною рисою періоду 1930 –1945 років було поступове зближення партії і держави. За прикладом фашистської Німеччини було запроваджено положення, згідно з яким на посаду губернаторів провінцій призначалися керівники регіональних відділень правлячої партії. 5 лютого 1937 року з’єднання партії та держави було юридично затверджено прийняттям Закону № 3115 щодо внесення змін і доповнень до Конституції, згідно з якими програмні положення НРП стали загальнодержавними конституційними принципами Туреччини.

Проте, запровадження жорстких методів регулювання економічної політики держави, особливо в період другої світової війни, стало причиною розвалу зв’язків альянсу між НРП, основу якої складала військова та цивільна бюрократія, і національною буржуазією в особі крупних землевласників та торговців. Зазначений альянс в свій час забезпечив прихід до влади кемалістів і сприяв встановленню влади Народно-республіканської партії в Турецькій республіці.

В подальшому ці тенденції призвели до втрати авторитету НРП серед населення та виникненню нової політичної сили, яка об’єднавшись навколо Демократичної партії, в період багатопартійності здобула перемогу на парламентських виборах в 1950 році..

У

висновках

підведено загальні підсумки дослідження, сформульовано основні наукові положення, що становлять зміст дисертації. Найбільш важливим, на думку автора, підсумком розвитку політико-правової системи Туреччини в період після повалення імперії стала заміна релігійно-правових основ існування держави, суспільства і особи на світські. Ісламізм перестав бути ідеологічною основою нової держави і що найголовніше - шаріат перестав бути джерелом права в країні.

В цілому “турецький шлях в Європу” був послідовний і незмінний в головному – збереженні стратегії європеїзації, яка сприймалася в Туреччині як модернізація усього суспільства. Якщо сама ця стратегія не є унікальною, то унікальними слід вважати способи її досягнення – через подолання традиційного східного авторитаризму та релігійного фанатизму. При цьому одним із головних ідеологічних напрямків зазначеної стратегії була політика секуляризації та державне втручання в економіку та інші сфери життя суспільства.

Ці висновки мають практичне значення і на сучасному етапі, оскільки дають можливість більш об’єктивно визначати джерела, природу та характерні особливості природи ідеології ататюркізму, яка і на даний час залишається основою політико-правової системи Турецької республіки.

Проведені дослідження також підтверджують, що Україна ще в часи національно-визвольної боротьби турецького народу за незалежність надала сусідній Туреччині значну політичну, військову та фінансову допомогу. В той час ця допомога суттєво сприяла виходу турецької держави з дипломатичної ізоляції. Безперечно, цей факт брався до уваги урядом Турецької республіки при прийнятті рішення щодо визнання незалежності України 16 грудня 1991 року.

Основні положення, теоретичні та практичні висновки дисертації

, викладені автором у наступних одноосібних наукових публікаціях:

1. Міщенко О.П. Мустафа Кемаль і перша конституція Туреччини // Право України.- 1998. -№11. –С.119-123.

2. Міщенко О.П. Політико-правова характеристика утворення Турецької Республіки // Право України.- 1999. -№2. –С.113-114.

3. Міщенко О.П. Основні риси періоду правових реформ Туреччини (1925-1935 роки) // Держава і право. –2000. –випуск 7. –С.99-106.

4. Міщенко О.П. Запровадження в Туреччині реформ, які забезпечили світську основу нової турецької держави // Держава і право. –2000. –випуск 8. –С.445-451.

5. Міщенко О.П. Характеристика Конституції Туреччини 1924 року // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Випуск 2. – Львів, 2000. – С.242-252.

Окрім зазначених наукових публікацій розширений матеріал дисертації було опубліковано у вигляді монографії: “Туреччина. Від імперії до республіки (1914-1945)”, які була надрукована у 2000 році видавництвом ПП “Сіріус” –м.Херсон, тираж 500 прим., ум. друк. арк. 17.

Міщенко О.П. Політико-правова система Туреччини в період 1918-1945 років – Рукопис.



Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню розвитку політико-правової системи Туреччини в різні історичні періоди її існування. Розкривається специфіка процесу побудови нової держави –Турецької республіки на уламках Османської імперії.

На підставі вивчення маловідомих у вітчизняній науці турецьких архівних матеріалів, широко висвітлюється період зародження національно-визвольного руху в Анатолії, а також науково обгрунтовується висновок про визначальну роль конгресів місцевих організацій захисту прав населення у становленні політико-правової системи сучасної Туреччини.

Розкривається еволюційний характер конституційного розвитку республіканської Туреччини, приділено значну увагу вивченню процесу підготовки та формування системи законодавства турецької держави.

В дисертації подається характеристика внутрішньополітичної боротьби в державі, процес знищення політичної опозиції, а також запровадження однопартійного режиму правлячої Народно-республіканської партії.

Ключові слова:

султанат-халіфат, молодотурки, каракол, конгреси захисту прав, суди незалежності, шаріатський суд, секуляризація, кемалізм, меджліс.

Мищенко А.П. Политико-правовая система Турции в период 1918-1945 гг. –Рукопись.



Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертация посвящена изучению развития политико-правовой системы Турции в различные исторические периоды ее существования. Раскрывается специфика процесса строительства нового государства – Турецкой республики на обломках Османской империи.

Анализируется влияние результатов участия Турции в первой мировой войне на коренные изменения политической и правовой системы Османской империи.

Детально исследуется период формирования и развития национального движения сопротивления в 1918-1920 годах, который в диссертации получил название “периода конгрессов местных организаций защиты прав населения”. Научно обосновывается вывод, что этот сравнительно небольшой за периодом времени исторический отрезок имеет чрезвычайно важное значение и в данное время, поскольку дает возможность определить истинные источники так называемой “кемалистской революции” и в целом дать правовую оценку дальнейшего процесса эволюционного развития политико-правовой системы нового турецкого государства. Глубокое изучение архивных материалов парламента Турции –Великого национального собрания, позволило автору научно обосновать вывод, что еще до выхода на политическую арену Мустафы Кемаля Ататюрка, в Анатолии в период 1918 –1920 годов уже существовали предпосылки для зарождения республиканских основ турецкого государства. Показательным является тот факт, что за основу кемалистской Конституции 1921 года были взяты положения (и даже название) конституционного закона, который был утвержден решением Великого конгресса в Карсе еще в январе1919 года.

На основе архивных малоизвестных материалов показана роль Украины в оказании материальной и политической поддержки молодому турецкому государству в наиболее важный период его истории, связанный с переходом от империи к республике.

В диссертации исследуется специфика и закономерности развития Турции после национально-освободительной войны, который был насыщен событиями, которые в корне изменили природу османского государства. В первую очередь это касается ликвидации султаната и провозглашения республики. Настоящее диссертационное исследование одним из первых в отечественной правовой литературе правдиво и без “политического макияжа” дает характеристику форм и методов внутриполитической борьбы Мустафы Кемаля и его окружения за достижения абсолютной власти в новой Турции. При этом основное внимание уделяется изучению эволюции партийного и государственного строительства, а также периода правовых реформ, в основе которых лежали секуляризация и этатизм.

Раскрывается эволюционный характер конституционного развития республиканской Турции. Дается развернутая информация относительно процесса подготовки, принятия Конституций 1921 и 1924 годов, а также их сравнительная характеристика.

Особое внимание уделяется изучению процесса подготовки и формирования системы законодательства Турции. Показывается, что выход Турции с мусульманского правового режима продолжился реформированием ее законодательной базы путем заимствования наиболее современных положений правовой системы Европейского континента.

Вместе с тем, установлено, что успешное внедрение правовой реформы значительно содействовало усилению режима однопартийного правления в Турции, который продлился до окончания второй мировой войны.

Ключевые слова:

султанат-халифат, младотурки, каракол, конгрессы защиты прав, суды независимости, шариатский суд, секуляризация, кемализм, меджлис.

Mishchenko O.P. The political and Legal System of Turkey during 1918-1945. A Manuscript.



The thesis for obtaining a scientific degree of Doctor of Legal Sciences (Ph. D. in Law) in the specialty: 12.00.01. – Theory and History of State and Law, History of Political and legal studies. Institute of International Relations of The Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2002.

The thesis dedicated to the study of the development of Turkey’s political and legal system in different historical periods of its existence. The thesis reveals the specifics of a new state construction process – that is Turkish Republic, which emerges from the ruins of the Osman Empire.

The research is based on the Turkish archives materials not well known to the national science. The thesis extensively interprets the inception of the national liberation movement in Anatolia. It scientifically proves the crucial role of the Congresses of Local Organizations on the protection of Population's Rights and their role in setting up political and legal system of modern Turkey.

The thesis reveals the evolutional character of the constitutional development of the Republic of Turkey. It pays a great deal of attention is studying the process of the preparation and formation of the legislation system of the Turkish state.

The thesis presents the characteristic features of the internal political siruggle in the state, the process of eliminating the political opposition and the introduction of a one-party regime of the ruling People’s Republican party.

Key words:

sultanate-caliphate, “jeune Turks”, “karakol”, congresses of the protection of rights, courts of independence, the Shariate court, secularization, Kemalism, Majlis.

2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.