.RU

Шшшя критика - 62

Валентина.

Ітому: ми злочинців


Максимус. «Ми» я не про тебе. «Ми» -так кажуть. », ласкії Божої самодержець. Я не про тебе в ту хвилину і
поза всякими такими речами. • Тц
Валентина. Я поза всякими такими? Ого-го! Я д налий експерт отаких речей. Я, наприклад, точно вмію вГ*0, нити злочинця від того, хто тільки вдає 3 себе ЗЛОЧИНЦЯ п* яснити? '
Максимус. Поясни.
Валентина. Пояснюю. Провалля нікчемно тонен Одна половина боїться своєї величі. Друга половина бо$№І велич утратити. Який же з тебе злочинець? У нас так^ злочинець називається: сявка. Так, просто: сявка.
Максимус. Сявка. Гарне слово. А що буде далі?
Валентина. Нічого особливого. Ти лишаєшся при владі
Максимус. Але навіть той, хто вдає з себе вовка, не мож панувати над ягнятами! е
Валентина. Може. І нема чого йому вдавати. На твої діл ти пішов не з власної волі. Ти був покликаний. Не забувай, що я відповідаю за твою долю.
Максимус. То тоді ти - злочинниця?
Валентина. Тежні. Бо злочин виконав ти.
Максимус. Ми що - одне одного нейтралізуємо?
Валентина. Приблизно в такому роді.
Максимус. Валентино. Чарівна твоя логіка, але - -
Валентина. Ніяких «але». Усе в порядку. Саме тому чарівна, що я ніколи логіки не навчалась. А щодо твоїх ягнят, то - - По-перше: коли один сидить у вземлищі, а другий, який його туди засадив, кається, то значить — Значить, нічого не стоїть у зеніті, а, навпаки, рухається, устає, лягає спати, харчується, множиться і відвідує оперу. Або нашу дурну виставу. Особливо коли ми з тобою вправляємося в логіці.
Максимус. А по-друге?
Валентина. А по-друге те, що серед твоїх ягнят важко знайти хоч одне, яке не було б свинею. І дивись мені, щоб ще сьогодні, коли промовлятимеш під пам’ятником, - дивися, щоб котресь не вчинило на тебе замах.
Максимус. Ти хотіла б того?
Валентина. Ні в якому разі. Але тоді я б мала підставу для особливого випадку логіки: я ганялася б за злочинцем.
Максимус. Кохаєш ти мене хоч трошки?
Валентина. Ні в якому разі. Я закохана в єдине створіння: у пташку колібрі, що скаче у роззявленій пащеці алігатора. Вона мій одноразовий і повсякчасний ідеал. Але що я вже видерлась твоєю симпатичною драбинкою з міцними кілками — Ніколи її не забуду, оту драбинку! Отож, коли я видряпалась нею туди і назад, то нема ради: відповідаю за твою


358


кэ Так валяй до твого пам’ятника, до твоїх закоханих у тебе а с і промовляй. Та гляди мені: не про гризоти сумління, а -алізно прореви, мовляв, проекти були твої, і тільки тобі і більш нікому зобов’язані вони тим, що живуть і дихають під сонцем. І не забудь додати про сонце: воно, мовляв, рухається від сходу до заходу І навіть навпаки.
Максимус. Коли і навпаки, то я, нарешті, згоден. І все- таки скажи: для чого я тобі потрібен?
Валентина. Яке тобі діло до моїх жіночих таємниць? Не забувай, що я натираюсь яблуками. Співай мені пісню, як можеш. А не можеш, то ходімо так. Бо мені вже базіканина до печінок. І навіть глибше.
Максиму с. Одну тільки хвилину!
Валентина. Чого ще бракує?
Максиму с. Валентино, хоч краплю від тебе лірики. Валентина. Лірика це що - про себе оповідати? Максиму с. Щось так.
Валентина. І маю лагідно з тобою розмовляти? Максимус. По змозі найлагідніше.
Валентина. Важкувато. Що - може, і з музикою? Максимус. Позмозі з музикою.
Валентина. Чорт з тобою. Давай її сюди, музику.
Музика.
З чого починати?
Максиму с. З чого душа твоя бажає.
Музика.
Валентина. Так би мовити, спогади дитинства? Максимус. Спогади дитинства. Я в унісон згадуватиму своє.
Валентина. То як -дуетом?
Максиму с. Ні,я мовчки. До тебе лише проміжні запити. Валентина. Я дарую на те тільки три хвилини. Котра година? Засікай час.
Максиму с. Дванадцята за три хвилини.
Валентина. З Богом.
Музика.
Що ж. Було воно таким робом. У дитинстві я, звичайно, коверзувала. Ще відзначалась я тим, що в мене був непомірно твердий живіт. Як дошка. Він ніколи не був круглий. Він був такий самий плаский, як і тепер. Тим не менш батько казав на нього: барабан. І лускав мене по ньому.
Музика: два сухі удари.
Іншим дітям дають «грушки» в голову. Роблять це так: беруть трьома пальцями пасмечко на голові, трохи його скручують і водночас тими самими пальцями алегка стукають, лускають. Називається: дати «грушку». Ну от, а мені давали «грушки» в мій твердий, як дошка, живіт.


359


^ Мувшшл: Л*я tyxi удари


Ьітмю ким барабан. Він гадав, що у животі в мене мі<. tutwi осередок моєї впертоети. У животі моему він вбачав жо- tv**. ,9 якого кас зрости дуб моїх майбутніх невдач. Мати прита- ЩвШЛ. Він запевняв мене, мовляв, далеко не всі мої примхи (ляуп. для інших законом. Мати притакувала Через те я р0:і. сікшася а батьками. Навряд чи можна сказати: розсварилася на все життя Я їх час до часу відвідую. Але ніщо не спроможне зламати мою непримиренність супроти них. І так буде довіку Я була справді вперта. Коли батько лускав мене по животі, я пмнгн«' надималась Тим я робила живіт ще твердішим. Сидівши V кріслі, батько тримав у лівій руці запалену сигару, в паузах задумливо затягувався. Правицю він мав вільну, щоб лускати Мене. А я стояла перед ним з моїм підсилено камінним животом розчепіреними ногами захоплюючи максимальну площу опер тя Ніякими, навіть підступними лускарями, навіть раптовими лоскотами не щастило йому мене зігнути. Він випробовував на мені свою гіпотезу впертоети. Я випробовувала саму себе. Високою юрою ие подобалась мені гра, але я стояла до кінця. Батько підводився і, пускаючи замислені кола диму з сигари, ішов на веранд)'. Я лишалася далі, з розчепіреними ногами, перед порожнім кріслом, щоб остаточно переконатися, що батька там уже нема. Я вичікувала, поки зникав останній слід диму по ньому. Отака була моя впертість. Але таємно від усіх я перелякалась, І таємно від усіх я вдалася до заходів, аби будь-що свій живіт зм'якшити. Одного разу мені спало на думку, що досягти того можна, натиравши його розчавленим яблуком, яблучною сировою кашею. Чавилось яблуко на ньому надзвичайно легко. Вій був справді як дошка. Наймогутніше яблуко розлізалось від самого доторку до нього. Що яблуко! На ньому і горіх би розтріскався. Я ніколи не мала болів у животі. Може, вони і були, але відчути їх із-за твердоти було неможливо.
Музика: струнний сплеск.
Згодом я переконалася, що й решта тіла мого недостатньо м'яка: руки, плечі і особливо карк. Я розповсюдила натирання на все тіло. З того часу походить моя запекла любов до яблук. Я сплю з яблуками, сплю на яблуках і яблуками накриваюсь. Коли їх нема, я знаменито страждаю. Найгострішим робом стра- ждала я в тих місцевостях, де вони не ростуть. Таке траплялося часто, бо часто бувала я в місцевостях, де яблука не ростуть. Я робила спроби з фігами та ананасами, натиралась бананами, спала на мандаринках. Спала долічерева, горічерева і на обох боках. Усе не давало і десятої долі яблучного ефекту. Тіло майже не реагу вало. Навіть листя з фіг не несло аніякої корисної служби Що мені з нього? Коли я натираюсь, мене ніхто не бачить. Ніхто. А сама себе я жодним робом не соромлюсь. І яблук своїх теж ні. Хіба можна мати сором перед власною емблемою? Якби я жила за іншої доби, мене прозвали б: королівна яблук. Може, навіть богиня яблук. Майже без сумніву. І на тому історію свого


360


жисюта я вриваю. ЩоЛулояним далі, належить до моїх жіночих
ГЯІМИИІЛ»
Музика: струнний тлтс.
Єдине, що в мене бездоганне: шкіра. Вона теж дубова, теж дублена. Зате нема на ній і не було ніколи висипу, нема гон- дзоляків, нема пухирів, нема вугрів, нема навіть ластовиння.
Не сидить у моїй шкірі жодної нечистоти. Жиру під нею теж иемл. Жир у мене тільки там, де ясиру вже ніяк не ОМИНУТИ. Самий мінімум, неуникненний для життя. Ставлення у мене до шкіри культове. Коли я її мию, я свідома кожної пори. Кожну пору я промиваю з побожною увагою. Я не вживаю ніколи мила.
Я мию шкіру абрадором. Кавалком абрадору, піскувато твердим, з окремо вловними крупицями. Мило було б для моєї шкіри ніщо. Абрадор -управнений партнер. Вона його витримує гідно, і навіть найніжніші місця, за вухами, під пахвами і взагалі, усе те витримує змагання з абрадором успішно, суверенно. Ніколи роздратування шкіри. Ніколи ніяких подряпин. Ніколи після миття червоних смуг і всього того, що у бабів з’ являється навіть від приторку пензликом. Он яка вона, моя шкіра.
Музика: струнний сплеск.
Тільки шкоринки з яблука залишаються раз у раз на моїй шкірі. Це тому, що я натираюсь не тільки перед миттям, але й після нього.
Максимус. А інші вподобання?
Валентина. Пізнішими роками виробилась у мене звич* ка любити чоботи з острогами. За певних періодів життя я їх носила, і носила досить вправно. Звичайно, шиті вони були на мій розмір. Номер тридцять п’ять. Котом у чоботях я не була.
Я неохайна, але неохайність я вмію інколи довести до такої досконалості, що люди починають сумніватися, чи справді я неохайна. За таких періодів чи у такі хвилини вони схильні думати, що я елегантна. І так воно є. Ще була у мене колекція щабель. Вона була солідна. Містила вона серед іншого ятагани і варязькі мечі. Був і один спис. Щоправда, він стримів самотньо, не підтримуваний середовищем. Нічого, що личило б йому розміром і вдачею, більш не було. Волохаті килими і патлаті шкіри висіли від нього здаля. І думки мої далеко були від мого списа. Мабуть, саме тоді і зародилась моя ненависть до офіцерського стану, до військової диктатури, до війни. З конкуренції. Я пацифістка з почуття суперництва супроти війни, миро- твориця до кінця днів моїх. За іншої епохи мене назвали б матір’ю миру. Може, навіть богинею миру. У моїх снах і в моїх денних діях я народжувала мир багато разів, і щоразу була мені з того захлинаюча насолода. Я не знаю, що таке породжувати у муках. Живіт у мене ніколи не болів. Мої пологи миру були кож- норазовим суцільним святом. Ще я люблю котів. Рудих.
Музика: милозвучний струнний сплеск.
Максиму с. А кар’єра?

2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.